Bothsidism це не пошук правди і дотримання стандартів, а спосіб

Bothsidism це не пошук правди і дотримання стандартів, а спосіб тримати увагу та рухати цифєркі глядачів вгору протягом довшого часу. Сюжет перетворюється на детектив та містерію. "Хто ж вбив бабцю??? слідкуйте за пригодами детектива, що розплутує цю загадкову справу" В критиці Bothsidism (коли журналісти вивертаються аби подати питання як більш збалансоване між протилежними точками зору, ніж це підтверджується фактами) ми багато акцентуємо на журналістських стандартах, подачі, пошуку правди. І це, звісно, має вплив. Втім здається ми упускаємо, що така подача це ідеальний спосіб тримати увагу. Це як несподівано обірвана сцена. Як незакінчена страва. Незавершена історія. Недосказані слова. Наша свідомість прагне однозначності та чорнобілості. Коли ми її не отримуємо, мозок врубає пошук та розгадування і вміє тримати увагу як ніколи. Я певен, що в іноземних редакціях зараз менше думають про стандарти, а більше про те як "make the numbers go brr" бо це кар'єри, бонуси, пулітцери і можливість похизувати кількістю переглядів перед тим як піти у відпустку. Просто війна не вставляє, героїчна Україна і зла росія теж. Час врубати навички сторітелінгу, бо хіба дарма стільки грошів вбухали у воркшопи по ньому. А життя, трагедії, наслідки та сила слова то для стажерів романтиків які просто ще не відчули як працює ріал бізнєс